Після прилучення галицького князівства до Польщі у 50 роках XIV ст. на південь від княжого міста в широкій частині заплавини постало нове місто за німецькими зразками.
            Воно мало форму неправильного чотирикутника з квадратним ринком посередині. На чотирьох його кутах сходилися вулиці під прямим кутом. Сітка вулиць була правильної форми і густо забудована. Місто обведене мурами з оборонними вежами, ровом та валами. Будували його німці-колоністи, закликані Казимиром, на основі німецького магдебурзького права. Місто мало німецько-готичний характер.
            На територію давнього княжого Львова з ринку вела Краківська вулиця, що закінчувалася краківською (татарською) брамою. У протилежний бік з ринку йшла Галицька вулиця, яку замикали галицькі ворота в мурі. Вулиці Галицька й Краківська лежали на шляху Галич-Холм, який також проходив через новий ринок. Два інші боки міських мурів спиралис один на Підвальну з Босацькою, другий на проспект Свободи з Єзуїтською хвірткою.
            Впродовж XV ст. середмістя обведено подвійними мурами. Рови наповняла вода Полтви, через рови вели чотири звідні мости. Площа міста в середині мурів мала 50 га.
            Готичний характер тогочасного міста виявлявся в численних гостроверхих будівлях: костелах, як св. Станіслава, Домініканців, Фрацісканців, св. Катерини, св. Духу, збудованих в околиці Низького Замку та житлових будинках, мурованих і дерев'яних. Пожежа 1527 року знищила ці пам'ятки зовсім. З готичної архітектури залишились тільки римо-католицька катедра і деякі деталі в кам'яницях Ринку.
            Нове місто захищав Високий Замок, побудований в кінці XIV ст. на другій, вищій за Княжу, горі, до якої вела з княжого міста крута дорога.
            Давнє Княже місто стало тепер передмістям середньовічного Львова. Ще у XVII ст. звали його пригороддям старостинським або краківським передмістям, а опісля – жовківським.
            На південь від Ринку розрослося друге Міське або Галицьке передмістя, яке сягало теперішньої вулиці Драгоманова. Площу передмість заповнювали поля, гори, сади, дерев'яні або ліплені будівлі. До мурів міста тулилися заїзні доми. Тут й там виростали при головних вулицях і площах церкви, костели, монастирі, здебільшого дерев'яні. Передміст не були захищені мурами в тому часто ставали жертвою набігів і пожеж. Вони в часі спокою відбудовувалися наново та розросталися вздовж головних комунікаційних артерій, що йшли з міста. Найслабше розвивались передмістя в напрямі джерел Пасіки, Залізної Води та лівого берега Полтви